Справа № 2-2827/10            

                       РІШЕННЯ  

        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  16 червня 2010 року     Пролетарський районний суд м.Донецька  у  складі:  

головуючого судді -                                                                  Кирилюк Н.А.  

при секретарі -                                                                           Нехорошкіній  І.М.  

  розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1    

до   Управління Пенсійного фонду України у Пролетарському районі м.Донецька    

про перерахування та  виплату  щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсій за віком як дитині війни,-  

          В с т а н о в и в:  

Позивачка звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Пролетарському районі м.Донецька   та просив поновити строк для звернення до суду за захистом свого права з 01.01.2006,  визнати неправомірною бездіяльність відповідача та  просить перерахувати та виплатити йому  щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.01.2006р., зобов'язати  кожний місяць проводити нарахування та виплату йому встановлену надбавку.          В обгрунтування позовних  вимог позивач посилалався на те,  що є «дитиною війни» в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і має право на пільги, передбачені цим Законом, зокрема, відповідно до ст.6 цього Закону, має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Позивач  вказувала, що бездіяльність відповідача стосовно ненарахування йому вказаної доплати суттєво порушує його права. Просив задовольнити його позов, посилаючись на ст.ст.1,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішеннями Конституційного Суду України від  09.07.07 та 22.05.2008.  

У судове засідання позивачка  з'явилася, надалп суду пояснення, аналогічні, викладені у позовні заяві, на стягнені судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу не наполягала (а.с.15).  

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, направив  письмові заперечення проти позову і просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість, заяви про застосування позовної давності не зроблено.     (а.с. 14).  

За таких підстав, суд вважає можливим розгляд справи у відсутності відповідача  на підставі наявних у справі доказів.  

Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, виходячи з наступного.  

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов,язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Судом встановлено, що ОСОБА_1. народилася  ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8 – копія паспорта) і перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у  Пролетарському районі м.Донецька, де отримує пенсію за віком.  

Як вказує позивачка, на момент звернення до суду (29.04.2010р.) нарахування  доплати до пенсії в сумі 30%  від мінімальної пенсії за віком відповідачем не здійснено.  

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

В частині 1 ст.46 Конституції України вказано про те, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.  

Згідно частини 1 ст.8 ЦПК України, суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.     Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».  

          2  

Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945р.) Другої світової війни було менше 18 років.  

Позивачка є «дитиною війни» в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що не заперечується відповідачем, а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного вище Закону.  

Наявність у позивачкиправа на призначення йому підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується ст.46 Конституції України.  

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.  

Разом з тим, згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у Державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни, це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка.  

Посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат доплати до пенсії не може братися судом до уваги, оскільки відсутність коштів не є підставою невиконання зобов'язань, покладених на Управління законодавством, оскільки реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.  

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в первинній редакції ), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.  

  Стосовно вимог позивачки щодо стягнення вказаної надбавки у 2006 році, суд вказує, що відповідно п.17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» було зупинено дію ст.6 Закону України. Законом України від 19.01.2006 «Про внесення змін до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», яким передбачалося, що ст.5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запровадиться з 01.01.2006, а ст.6 вказаного Закону поетапно, за результатами виконання бюджету у 1 півріччі 2006р., у порядку, визначеному КМ України за погодженням із Комітетом ВР України з питань бюджету.    У зв'язку з тим, що виплата вказаної надбавки, могла здійснюватися за певних вимог,  що не були виконані, суд відмовляє у задоволенні вимог за 2006 рік.  

  Протягом 2007-2008 рр. дія вказаної статті  зупинялася законами України про бюджет на відповідні роки.  

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007 визнано неконституційним положення п.12 ст.71 Закону України «Про Держаний бюджет на 2007 рік» щодо зупинення на 2007р. дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 визнано неконституційним положення  п.41 розд. 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а тому пенсійний орган мав діяти відповідно до ст.6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Щодо періоду, в якому позивачка мав право на підвищення пенсії дітям війни у 2007р., суд виходить з того, що п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» був чинним до 09.07.07 (дня ухвалення Рішення Конституційним судом України №6-рп/2007),   отже, в період з 01.01.2007р. по 09.07.2007р. позивачка не мала права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена, а з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. - відповідно мала таке право.  

У 2008 році  позивачка мала право на отримання вказаної надбавки в період з 22.05.2008р. по 31.12.08р. з огляду на те що, вказане право було поновлено лише Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 та  визнано неконституційним положення  п.41 розд. 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким зупинялася дія статті, що надавала право на вказану соціальну гарантію дитині війни.  

Частиною 3 ст.46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами: пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.  

Статтею 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за  

  3  

віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.  

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому, частиною 3 статті 28 вказаного вище Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.  

Враховуючи викладене, суд, з урахуванням  вимог частин 8 та 9 ст.8 ЦПК України,   вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як «грошовий еквівалент» для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».  

Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання управління Пенсійного фонду України у Пролетарському районі м. Донецька кожний місяць проводити нарахування та виплату  позивачці доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком для непрацездатних осіб відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітям війни» суд відмовляє у задоволенні вимог у вказаній частині з приводу того, що відповідно до ч.1 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій та бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових та службових осіб. Відповідно до п.2 ч.1 ст.15 Цивільного процесуального кодексу України суди в порядку цивільного судочинства розглядають справи щодо спорів з приводу нарахування, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат. Вибраний  позивачем спосіб захисту своїх прав на майбутнє є таким, що не відповідає вимогам ст.55 Конституції України, ст.15 ЦПК України, ст.16 ЦК України, тому не підлягає задоволенню.  

Враховуюче наведене та оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності і співставленні, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити частково, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці підвищення у вигляді надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. і з 01.01.2009р. по 30.04.2010р.  за виключенням вже здійснених Управлінням пенсійного фонду України  у Пролетарському районі м.Донецька виплат за 2007р., 2008р.  2009р. і  2010 рік, а в іншій частині позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити.  

Керуючись ст.ст. 22, 46 Конституції України, ст.ст. 15 ЦК України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 8, 10, 11, 57-60, 212-215, 223 ЦПК України, суд, -  

            В и р і ш и в :  

Позов задовольнити частково.  

Визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м.Донецька  по ненарахуванню та невиплаті ОСОБА_1 щомісячної надбавки до пенсії у розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком для осіб, що втратили працездатність відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Пролетарському районі м. Донецька  нарахувати та виплатити ОСОБА_1  надбавку до пенсії,  передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 (у первинній редакції Закону) у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р.,  з 22.05.2008р. по 31.12.2008р.  і з 01.01.2009р. по 30.04.2010р. – за виключенням здійснених виплат за 2007р., 2008р., 2009, 2010 р.  

В решті  позовних вимог  - відмовити.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 цього Кодексу, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Пролетарський районний суд м. Донецька  суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

  Суддя                       Н.А.Кирилюк  

  З оригіналом згідно:                   Н.А.Кирилюк