С   права № 2-2367/10  

                           РІШЕННЯ  

        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 15 червня 2010 року  Пролетарський районний суд м.Донецька  у  складі:  

головуючого судді -                                                                  Кирилюк Н.А.  

при секретарі -                                                                           Нехорошкіній  І.М.

  розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1  

до   Управління Пенсійного фонду України у Пролетарському районі м.Донецька    

про перерахування та  виплату  щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсій за віком як дитині війни,-  

          В с т а н о в и в:  

Позивачка звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Пролетарському районі м. Донецька   та просить визнати неправомірними бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька по ненарахуванню та невиплаті щомісячної доплати  надбавки до пенсії, зобов'язати   перерахувати та виплатити їй щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.01.2007 по 31.03.2010, зобов'язати відповідача щомісячно сплачувати надбавку до пенсії  як дитині війни.  

В обгрунтування позовних  вимог позивач посилається  на те,  що є «дитиною війни» в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і має право на пільги, передбачені цим Законом, зокрема, відповідно до ст.6 цього Закону, має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Позивач  вказала, що бездіяльність відповідача стосовно ненарахування їй вказаної доплати суттєво порушує її права. Просила задовольнити її позов, посилаючись на Конституцію України, ст.ст.1,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни.  

У судове засідання позивач не з'явився, подав  заяву про розгляд справи без її участі, на стягненні судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення не наполягала( а.с.13).  

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, направив  письмові заперечення проти позову і просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість (а.с.12).  

За таких підстав, суд вважає можливим розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.  

Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, виходячи з наступного.  

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов,язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8 – копія паспорта) і перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у  Пролетарському районі м.Донецька, де отримує пенсію за віком (а.с.6).  

Як вказує позивачка, на момент звернення її до суду (16.04.2010р.) нарахування  доплати до пенсії в сумі 30%  від мінімальної пенсії за віком відповідачем не здійснено.  

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.    

Згідно з частиною 1 ст.8 ЦПК України, суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.  

В частині 1 ст.46 Конституції України вказано про те, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.  

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом  

    2  

  надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 № 2195-4, що набрав чинності 01 січня 2006.    

Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945р.) Другої світової війни було менше 18 років.    

Позивачка є «дитиною війни» в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що не заперечується відповідачем, а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного вище Закону.    

Наявність у позивачки права на призначення їй підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується ст.46 Конституції України.    

Разом з тим, згідно  зі ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України.  

  Однак, відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 р. N 1261, Пенсійний фонд України, здійснюючи свої повноваження, крім іншого,  реалізує державну політику у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування,  забезпечує призначення (перерахунок)   пенсій  та своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством  здійснюються  за  рахунок  коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Суд не приймає заперечення відповідача, щодо відсутності на законодавчому рівні визначення органу, що повинен виплачувати вказану надбавку до пенсії, тому що,  саме органи Пенсійного фонду України відповідають за правильність нарахування (перерахування) пенсій, сума, яких обчислюється відповідно до  вимог законодавчих актів виходячи з  приоритету Закону перед іншими законодавчими актами.

Протягом 2007-2008 рр. дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  зупинялася законами України про бюджет на відповідні роки.

Однак, Р ішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007 визнано неконституційним положення п.12 ст.71 Закону України «Про Держаний бюджет на 2007 рік» щодо зупинення на 2007р. дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 визнано неконституційним положення  п.41 розд. 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а тому пенсійний орган мав діяти відповідно до ст.6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Що до періоду, в якому позивачка мала право на підвищення пенсії дітям війни у 2007р., суд виходить з того, що п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» був чинним до 09.07.07 (дня ухвалення Рішення Конституційним судом України №6-рп/2007),   отже, в період з з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. мав вказане право.    

У 2008 році  позивачка мала право на отримання вказаної надбавки в період з 22.05.2008р. по 31.12.08р. з огляду на те що, вказане право було поновлено лише Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 та  визнано неконституційним положення  п.41 розд. 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким зупинялася дія статті, що надавала право на вказану соціальну гарантію дитині війни.  

Частиною 3 ст.46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами: пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.    

Статтею 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.  

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому, частиною 3 статті 28 вказаного вище Закону  

  3  

  передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.    

Враховуючи викладене, суд, з урахуванням  вимог частин 8 та 9 ст.8 ЦПК України,     вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як «грошовий еквівалент» для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».  

Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання управління Пенсійного фонду України у Пролетарському районі м. Донецька кожний місяць проводити нарахування та виплату  позивачці доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком для непрацездатних осіб відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітям війни» суд відмовляє у задоволенні вимог у вказаній частині з приводу того, що відповідно до ч.1 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій та бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових та службових осіб. Відповідно до п.2 ч.1 ст.15 Цивільного процесуального кодексу України суди в порядку цивільного судочинства розглядають справи щодо спорів з приводу нарахування, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат. Вибраний  позивачкою спосіб захисту своїх прав на майбутнє є таким, що не відповідає вимогам ст.55 Конституції України, ст.15 ЦПК України, ст.16 ЦК України, тому не підлягає задоволенню.  

Однак позовні вимоги за 2007 рік не підлягають задоволенні та провадження у цій частині має бути закрито на підставі п.2 ст.205 ЦПК України у зв'язку з тим, що набрало законної сили постанова Пролетарського районного суду м.Донецька по справі № 2-а-1151/09 з приводу спору між тими ж сторонами,  про той самий предмет  та з тих саме підстав , а саме за період 2006-2007 роки.  

Враховуюче наведене та оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності і співставленні, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити частково, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці підвищення у вигляді надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни з 22.05.2008  по  31.103.2010р.  за виключенням вже здійснених Управлінням пенсійного фонду України  у Пролетарському районі м.Донецька виплат за 2008-2010рр.    

Керуючись ст.ст. 22, 46 Конституції України, ст.ст. 15 ЦК України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 8, 10, 11, 57-60, 205, 212-215, 223 ЦПК України, суд, -    

В и р і ш и в :    

Позов задовольнити частково.   

Визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька  по ненарахуванню та невиплаті ОСОБА_1 щомісячної надбавки до пенсії у розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком для осіб, що втратили працездатність відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».   

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Пролетарському районі м. Донецька    нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку до пенсії,  передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 (у первинній редакції Закону, чинній у 2007-2010 рр.) у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період   з 22.05.2008р. по 31.12.2008р.  і з 01.01.2009р. по 31.03.2010р.    за виключенням здійснених виплат за 2007-2010 рр.   

Провадження у частині позовних вимог за 2007 рік – закрити.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 цього Кодексу, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. 

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Пролетарський районний суд м. Донецька  суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.   

  Суддя                     (підпис)                 Н.А.Кирилюк

 З оригіналом згідно:                                 Н.А.Кирилюк