Справа № 2-193/2010 р.                                                                                  Копія:

                                                                        Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

                                                                І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

      17 червня  2010 року                                                                          м.Щорс                      

             Щорський районний суд Чернігівської області

             у складі:   Головуючої судді –              Шаповал З.О.

                  при секретарі  -                    Перепечко Т.О.

                  представник позивача-        Макаренко М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

                    ВСТАНОВИВ:

 У травні 2010 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до УПФ в Щорському районі  в якому вказав на порушення відповідачем положень Закону України «Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та інших норм права, позивач вважає, що розмір його пенсії, враховуючи додаткову пенсію за шкоду здоров'ю має становити 6177,50 грн. не рахуючи інших видів доплат до пенсії. Останній звертався до відповідача з проханням про перерахунок пенсії, але йому було відмовлено. Позивач просить суд визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 пенсії, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС відповідно до ст.ст. 49, 50, ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Щорському районі  Чернігівської області провести перерахунок і виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01 листопада 2009 року, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС відповідно до положень ст.ст. 49, 50, ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві, просить позов задовольнити повністю, стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 25000 грн.

             В судове засідання представник відповідача не з'явився про день, час і місце слухання справи сповіщався завчасно та належним чином. Відповідач просить провести розгляд справи за  їх відсутності. Представник відповідача надав суду письмові заперечення проти позову в яких зазначав, що оскільки позивачу призначена пенсія відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  № 796, а не відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058, то він не є суб'єктом правовідносин, які регулюються Законом № 1058.  Позивачем не враховано, що управління Пенсійного фонду виплачує тільки ті кошти, які надходять на його рахунок, і якогось іншого фінансування не має. Тому вважав, що спір у даній справі виник через неправильне застосування позивачем норм матеріального права, а тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні пенсійного фонду України в м. Щорсі по 2 групі інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

              Так, відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальним захист, що включає, право на забезпечення їх у разі повної, часткової або  тимчасової втрати  працездатності; втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

           Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного: порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

            В судовому засіданні встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом ІІ групи. Положеннями статті І4 Закону № 796-ХІІ його віднесено до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

           Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону № 796-ХІІ в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Як вбачається із матеріалів справи позивач звертався до управління пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області про нарахування та виплати пенсії  у відповідності до вимог ст.ст.49,50 Закону Укураїни«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Виходячи з відповіді №  6/04 від 03.03.2010 року за підписом  начальника повідомлялось, що пенсія позивачу призначена і перерахована відповідно до норм чинного законодавства.

Для окремих категорій осіб передбачено особливий порядок пенсійного забезпечення виходячи з розрахунку їх правового статусу і особливостей, пов'язаних з небезпекою для життя та здоров'я, також встановлені додаткові гарантії соціального забезпечення таких осіб.

Згідно ст.ст. 50, 53 закону № 796-12 «особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам 2 групи у розмірі - 75 процентів мінімальної пенсії за віком», «додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю виплачується повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу».

В ч. 4 ст. 54 Закону № 796-12 вказано, що «в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком».

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком при наявності у чоловіків 25 років, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Звідси слідує, що мінімальні розміри пенсій чорнобильців визначаються не з тих чи інших розрахункових величин, а зі встановленого в законодавстві розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на час виплати пенсії згідно із законом про Держаний бюджет України в якому також передбачено, що прожитковий мінімум не можуть коригувати інші нормативно-правові акти.

Закон № 107-VI встановлюючи бюджет держави визначив мінімальний прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 1 жовтня 2008 року в розмірі 498 грн. Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» в ст.54 визначено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення встановлюється в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто залишається 498 грн.

Дія положень закону № 796-12 не може призупинятися іншими законами крім законів про внесення змін до цього закону.

В постанові Верховної Ради України ще від 04.06.2004 р. № 1756-4 вказувалося, що «не виконуються вимоги ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення розмірів доплат, пенсій і компенсацій у відповідності із змінами індексу вартості життя і підвищенням мінімальної заробітної плати. Ряд нормативних актів Кабінету Міністрів України не відповідає вимогам законів, внаслідок чого розміри отриманих потерпілими пільг і компенсацій значно менше встановлених законодавчими актами».

У рішенні від 14 грудня 2000 р. № 15-рп/2000 Конституційний Суд України зазначав, що «рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов'язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України (ч.2 ст.150)».

Ухвалюючи рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, Конституційний Суд України вже тоді звернув увагу Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України на необхідність додержання положень статей 1, 3, 6, 8, 19, 22, 95, 96 Конституції України, статей 4, 27, частини 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет. Цей закон  не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (тобто, передбачених також і Законом №796-12).

У зв'язку з цим Конституційний Суд України дійшов до висновку, що «зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України».

Конституція України не надає Закону про Держбюджет  вищої юридичної сили стосовно інших законів.

 Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

           Згідно положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства  України    у    разі    невідповідності    нормативно-правового акту Конституції України,  закону   України,   міжнародному договору згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

  Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають статті 50 та статті 54 Закону .№ 796-ХІІ, а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом   прав.    

Частиною п'ятою статті 54 Закону № 796-ХП передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Однак, надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту: та обсягу прав позивача, встановлений цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й тих законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Зі статей 50 та 54 Закону № 796-ХП випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством: розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першого статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.    

З огляду на викладене суд вважає, що положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійні страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з ним Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями  50 та 54 Закону № 796-ХІІ.

Відповідно до частини третьої статті 67 Закону № 796-ХП, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1,2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника   внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму. Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії  за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Посилання відповідача на частину 5 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», якою визначено що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала в наслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника в наслідок внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України суд не приймає, оскільки ототожнювати порядок і розмір в силу різного правового навантаження цих значень неможливо.

Відповідач у запереченнях посилається на положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», частиною 3 якої передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для розмірів, призначених згідно з цим Законом. Тобто, як зазначає відповідач, ця норма забороняє застосовувати мінімальний розмір пенсії, встановлений цією статтею, для визначення розмірів пенсій відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Це посилання є хибним, оскільки ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вказано, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках , передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, положення ч.1 ст. 28 вказаного Закону стосовно визначення мінімального розміру пенсії, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, повинні розповсюджуватися і положення Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи».    

Постановляючи судове рішення в даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав, свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22,23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд вважає, що дії управління Пенсійного фонду України в м. Щорсі Чернігівської області» щодо виплати пенсії позивачу у розмірах менших ніж, це передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» необхідно визнати протиправними.

Враховуючи вищенаведене та виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання протиправними дій управління та зобов'язання провести перерахунок та виплатити пенсію позивачу з 01 листопада 2009 року підлягають задоволенню.  

 Не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення  моральної шкоди з відповідача, оскільки  невиплата пенсії зумовлена не умисними діями відповідача, а спором між сторонами, щодо різного тлумачення та застосування норм закону.

            Керуючись ст.ст.  49, 50, 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року,   ст.ст. 3-6, 10,11, 15, 31, 213-215  ЦПК України суд, -                    

                                                                  В И Р І Ш И В :

              Позов задовольнити частково.

              Визнати протиправними дії Управління пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні виплати пенсії як інваліду, учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС відповідно до вимог ст.ст. 49, 50 ч. 4 ст. 54,  ч. 3 ст. 67 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  з урахуванням мінімальної пенсії за віком.

              Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області провести перерахунок і виплату ОСОБА_1 недорахованих сум пенсії починаючи з 01 листопада 2009 року як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС  відповідно до положень ст.ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54, ч. 3 ст. 67 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

             Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області поточні строкові щомісячні виплати пенсії ОСОБА_1 здійснювати як інваліду, учаснику ліквідації на ЧАЕС привівши їх у відповідність з вимогами ст.ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54, ч. 3 ст. 67 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням розміру мінімальної пенсії за віком.

             В частині задоволення вимог щодо стягнення моральної шкоди відмовити.

            Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

           Суддя -              З.О. Шаповал    

 З оригіналом згідно                                                                      Суддя З.О.Шаповал

Рішення чинності не набрало                                                        Суддя З.О.Шаповал