КОПІЯ

                                                Справа № 2-1464/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ               УКРАЇНИ

11 червня 2010 року                                                                         Залізничний районний суд м. Львова

в складі:  головуючої-судді – Гедз Б.М.

                 при секретарі –       Рущак Т.О.

за участю представника позивача – ОСОБА_2

представника відповідача -   Величко У.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові  цивільну справу за  позовом ОСОБА_4 до Закритого  акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку ?Львів? про визнання недійсним кредитного договору, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з позовом до Закритого  акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку ?Львів? про визнання недійсним кредитного договору. Позовні вимоги мотивує тим, що 12 січня 2007 року між нею та ЗАТ АКБ ?Львів?  було укладено договір про надання споживчого кредиту № 2007S0007,  за яким отримала кредит в іноземній валюті в сумі 5 000 (п?ять тисяч) доларів США 00 центів і зобов?язалася  належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти та сплатити  плату за користування кредитом в порядку та на умовах, зазначених в договорі. Як на підставу  визнання недійсним кредитного договору покликається  на недодержання  вимог ч. 1 ст. 524 ЦК України щодо вираження зобов?язання у грошовій одиниці України,  якою відповідно до ст. 99 Конституції України та ст. 192 ЦК України є гривня,  на ч. 1 ст. 203 ЦК України щодо того, що зміст правочину не може суперечити  актам цивільного законодавства, на ч. 1 ст. 215 ЦК України, згідно якої  підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину  сторонами вимог,  які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Разом з тим, зазначає, що має на утриманні двоє малолітніх дітей, отримує соціальну  допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тому не в змозі придбати долар США, курс якого  підвищився в два рази з часу отримання кредиту.

    Представник позивачки ОСОБА_2 в судовому засіданні  позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити, визнати недійсним кредитний договір з підстав наведених у позовній заяві і доповнила, що будь-які грошові зобов?язання на території України, в тому числі, що стосуються предмету доказування, повинні бути виражені та використовуватися лише в національній валюті – гривні. Покликається на обов?язкову  необхідність отримання банком індивідуальної ліцензії Національного банку України для проведення операцій з використанням іноземної  валюти на території України як засобу платежу відповідно до п. ?г? ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів  України ?Про систему  валютного регулювання і валютного контролю? і вважає, що наявність генеральної ліцензії  на здійснення  валютних операцій не звільняє відповідача від обов?язку отримати  індивідуальну ліцензію  у відповідності до приписів вказаного нормативно-правового акту.

    Представник відповідача Величко У.М. в судовому засіданні проти позову заперечила з покликанням  на те, що надання банком кредиту в іноземній валюті та повернення позичальником такого кредиту здійснюється на підставі  генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, виданої НБУ  та не потребує  отримання банком та позичальником  індивідуальної ліцензії на операцію з надання і одержання резидентами кредитів  в іноземній валюті та операцію з використання іноземної  валюти на території України як засобу платежу або як застави. Вираження в іноземній валюті грошового зобов?язання за кредитним договором  відповідає вимогам законодавства, тому просить в задоволенні позову  відмовити за безпідставністю позовних вимог.

    Заслухавши пояснення представників  сторін, з’ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити.  

        Згідно ч. 3 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов?язується надати грошові кошти  (кредит)  позичальникові у розмірі та на  умовах, встановлених  договором, а позичальник зобов?язується  повернути кредит та сплатити відсотки.

        За кредитним договором № 2007S0007, укладеним 12 січня 2007 року  між  позивачем ОСОБА_4 та Закритим акціонерним товариством Акціонерно-комерційним банком  ?Львів?,  ОСОБА_4 як позичальник отримала  кредит для споживчих потреб у сумі 5 000 (п?ять тисяч) доларів США) 00 центів зі сплатою тринадцяти відсотків  річних за користування кредитом з терміном погашення до 01 січня 2012 року, згідно графіку погашення кредиту від 21 серпня 2009 року і зобов?язалася  належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти та сплатити  плату за користування кредитом в порядку та на умовах, зазначених в договорі (а.с. ).

Відповідно до ст. 2 Закону України ?Про банки і банківську діяльність? коштами є гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Іноземна валюта може  використовуватись в Україні  у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

З положень ст. ст. 47 та 49 Закону України ?Про банки і банківську діяльність?, та ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" вбачається, що наявність у Банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій є достатньою підставою для здійснення Банком операцій з валютними цінностями, в тому числі операцій з використання іноземної валюти як засобу платежу.

         Згідно ст. 5 Декрету КМУ ?Про систему валютного регулювання і валютного контролю? Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії   видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії   видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Відповідно до п. 5.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій    на   виконання  окремих    операцій, затвердженого постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 р. № 275, письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією   на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 за № 15-93. Відповідно до п. 2.3 зазначеного Положення за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщенню іноземної валюти на валютному ринку України.

Згідно п. ?в? ч. 4 ст. 5 Декрету КМУ ?Про систему валютного регулювання і валютного контролю? індивідуальні ліцензії видаються на операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Тому аргументація представника позивача про обов'язковість отримання банком або позичальником індивідуальної ліцензії для кредитування в іноземній валюті незалежно від сум та термінів грошових коштів, які надаються банком, суперечить положенням ст. 19 Конституції України за якими правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Оскільки чинним законодавством не встановлені будь-які обмеження чи вимоги щодо сум та термінів кредитів в іноземній валюті, які надаються або залучаються резидентами України, банк не має зобов'язань щодо отримання індивідуальних ліцензій Національного банку для надання кредитів в іноземній валюті резидентам.

Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою НБУ від 14.10.2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Як встановлено судом, закритому акціонерному товариству Акціонерно-комерційному  банку ?Львів? право здійснювати банківські операції, в тому числі  і з валютними цінностями, визначене ч.1 та п.п. 5-11 ч. 2 ст. 47  Закону України ?Про банки і банківську діяльність? надано банківською  ліцензією за  № 54 (а.с.15, 19), а операції, визначені п.п. 1-4 ч. 2  та ч. 4 ст. 47 Закону України ?Про банки  і банківську діяльність? надано дозволом № 54-1 (а.с.16, 20), згідно з додатком до дозволу (а.с.17, 21), виданих Національним банком України 02 квітня 2002  року та  09 жовтня 2009 року.

Таким чином, відповідачеві Національним банком України видано ліцензію № 54 на право здійснювати банківські операції, в тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик та письмовий дозвіл № 54-1 на право здійснювати операції з валютними цінностями, що згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, тому надання банком кредиту в іноземній валюті та повернення позичальником такого кредиту здійснюється на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій та не потребує отримання банком чи позичальником індивідуальної ліцензії на операцію з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, та операцію з використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, в зв?язку з чим використання банком і позичальником іноземної валюти як засобу платежу за кредитним договором відповідає вимогам чинного законодавства. Банк правомірно надав кредит резиденту  в іноземні валюті та встановив плату за користування  кредитом у відсотках до суми  кредиту з огляду на приписи  названих нормативно-правових актів, а відтак договір  про надання споживчого кредиту № 2007S0007  від 12 січня 2007 року, укладений між  ОСОБА_4 та ЗАТ АКБ ?Львів?  є законним, таким, що  відповідає вимогам чинного законодавства.

Покликання позивача на неспроможність виконання  умов кредитного договору по сплаті кредитної заборгованості у зв'язку із підвищенням курсу іноземної валюти та важким матеріальним становищем не є правовою підставою визнання недійсним договору, тим паче, згідно п.6.1  кредитного договору укладеного між сторонами позивачка гарантувала свою спроможність  виконати умови  кредитного договору, а тому зобов'язана здійснювати повернення наданого кредиту, у відповідності до графіку погашення кредиту, а також здійснювати повернення будь-яких інших платежів, передбачених цим договором.

З огляду на викладене, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги необґрунтовані, безпідставні та такі, що до задоволення не підлягають.

Керуючись ст.ст.  10, 11, 57, 60, 209, 214, 215,  ст. 19 Конституції України, ст. ст. 202, 203, 204,  533, 1054 ЦК України, ст. ст. 2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 44 Закону України «Про Національний банк України», ст.. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», п.5.3 Постанови Правління НБУ ?Про затвердженя положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій  на виконання окремих операцій? № 275 від 17.07.2001 р.,  п. 1.5 Постанови Правління Національного банку  України ?Про затвердження Положення про порядок  видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної  валюти на території України як засобу платежу? № 483 від 14.10.2004 р., суд -

        в и р і ш и в :

    В позові ОСОБА_4 до Закритого  акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку ?Львів? про визнання недійсним кредитного договору відмовити за безпідставністю.  

На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Львівської області через районний суд або  в порядку ч. 4 ст.295 ЦПК України.

Суддя: (підпис)

З оригіналом згідно. Оригінал рішення знаходиться у справі №2-1464/10. Рішення не набрало законної сили.

Суддя:                                             Б. М. Гедз