Справа №22-22387/10 Головуючий в першій
Категорія № 26 ( 3 ) інстанції – Шум Л. І.
Доповідач – Соколан Н.О.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Митрофанової Л. В.
суддів - Соколан Н.О., Михайлів Л. В.
при секретарі – Бондарі Ю. А.
за участю: представника відповідача – Донченко Олени Сергіївни
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я, пов’язаного з виконанням трудових обов’язків, -
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2010 року позивач ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі – ВАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди в розмірі 130 000 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16 березня 2010 року позов ОСОБА_3 до ВАТ «Кривбасзалізрудком про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_3 в відшкодування моральної шкоди 50 000 грн. Стягнуто з ВАТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.
В апеляційній скарзі ВАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушення норм матеріального і процесуального права; судом помилково застосовані положення ст. 237' КЗпП України, які не поширюються на спірні правовідносини; не врахував, що позивач добровільно погодився працювати у шкідливих умовах для отримання більшої заробітної платні; факт отримання моральної шкоди не доведено та не встановлено проведенням медико-соціальної експертизи; не була застосована позовна давність.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 працював тривалий час на підземних роботах у шкідливих умовах праці на шахті ім. Леніна та ВАТ «Кривбасзалізрудком».
Висновком МСЕК від 18.08.2008 року йому було первинно встановлено 50 % втрати професійної працездатності та ІІІ група інвалідності, переоглядом від 03.08.2009 року ступінь втрати професійної працездатності на група інвалідності залишені без змін.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з того, що Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 02.07.2008 року встановлено, що винним у виникненні хронічного професійного захворювання позивача є ВАТ «Кривбасзалізрудком».
Факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв’язку з професійним захворюванням, встановлений в судовому засіданні. Позивач переносить моральні страждання, що позбавляє його нормальних життєвих зв’язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
Доводи відповідача про незаконність стягнення моральної шкоди на користь позивача є безпідставними.
Колегія суддів вважає, що висновок суду про відшкодування моральної шкоди ВАТ «Кривбасзалізрудком» відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп2008р. відповідно до якого, статтею 237-1 КЗпП України громадянам, що потерпіли від нещасного випадку або професійного захворювання, надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу.
Факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв'язку з професійним захворюванням та травмуванням, встановлений в судовому засіданні. Позивач переносить моральні страждання, що позбавляє його нормальних життєвих зв'язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в даному випадку саме на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу є безпідставними та такими, що суперечать «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. №212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу з 18.08.2008 року встановлено стійку втрату професійної працездатності.
Доводи апеляційної скарги щодо незастосування позовної давності не ґрунтуються на законі, оскільки строки позовної давності на звернення потерпілого із заявою про відшкодування моральної шкоди законом не передбачені.
Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом без урахування роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого. розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили. Суд не врахував ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили.
За таких обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманою позивачем професійного захворювання, і пов'язані з ним фізичні і моральні страждання позивача, інтенсивність і довготривалість фізичних і психічних страждань позивача, істотність вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, і наслідків, що наступили, а також наявність вини позивача у нещасному випадку, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з ВАТ «Кривбасзалізрудком» на користь позивача з 50 000 до 40 000 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів. -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16 березня 2010 року змінити в частині розміру стягнутої моральної шкоди на користь ОСОБА_3 з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», зменшивши її розмір з 50 000 грн. до 40 000 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: