ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" травня 2010 р. Справа № 2a-1298/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
судді Скільський І.І.,
при секретарі Дякун М.М.,
за участю сторін:
представника позивача –не з`явився,
відповідача –не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: Державної податкової інспекції в рогатинському районі
до приватного підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за рахунок активів платника податків в сумі 1700грн.,-
ВСТАНОВИВ:
06 квітня 2010року Державна податкова інспекція в Рогатинському районі звернулася в суд з адміністративним позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за рахунок активів платника податків в сумі 1700грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач відповідно до договору оренди землі є орендарем земельної ділянки, а тому на нього покладено обов`язок сплачувати орендну плату за землю. У відповідності до вимог ст.2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Відповідачем допущено заборгованість за 2009 рік по сплаті орендної плати за земельну ділянку згідно податкової декларацї, чим порушено вимоги Закону України «Про плату за землю», Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, про причини неявки суд не повідомив, правом на подання заперечення не скористався.
Вислухавши представника позивача, оцінивши матеріали справи та дослідивши подані докази, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію від 12.06.2008 року відповідач є юридичною особою - суб`єктом підприємницької діяльності та 13.06.2008р. взятий на облік ДПІ в Рогатинському районі як платник податків.
Приватний підприємець ОСОБА_1 з Рогатинською міською радою 21.01.2009року уклав договір оренди земельної ділянки площею 0,3313 га, відповідно до якого відповідач зобов’язаний сплачувати орендну плату за землю в розмірі відповідно 1700 грн. в рік. Строк дії договору оренди землі закінчився 21.01.2010року., що підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями із договору оренди землі.
Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Законом України “Про систему оподаткування” визначено види податків і зборів (обов’язкових платежів), що справляються на території України. Відповідно до п.3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування»платник податків повинен сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлений законом термін. Земельний податок та орендна плата - це обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Статтею 4 даного Закону передбачено, що розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів. Ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону.
Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар (стаття 5 Закону).
Відповідно до ст.13 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 року № 2535-Х-111 підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
В статті 14 даного Закону зазначено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.
Відповідно до статті 15 даного Закону власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно з ст.17 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 року № 2535-Х-111 податкове зобов`язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Статтею 19 даного Закону передбачено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).
Платежі за землю зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю (стаття 20 Закону).
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про плату за землю»контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.
Як встановлено судом, відповідач є платником орендної плати за землю відповідно до договору оренди. Дане підтверджується відомостями про наявність у відповідача документів на землю, договору оренди землі.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем допущено заборгованість по сплаті орендної плати за 2009 рік згідно податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності від 06.02.2009року, якою узгоджено зобов`язання платника податків сплачувати плату за земельну ділянку в сумі 1700грн. Вказана заборгованість підтверджується довідкою ДПІ в Рогатинському районі від 31.03.2010 року за № 3245/10/24-004, даними податкової декларації орендної плати за земельну ділянку та податковими розрахунками земельного податку та іншими матеріалами справи.
В судовому засіданні встановлено, що відповідачем не було сплачено у встановлені законодавством терміни узгоджені податкові зобов`язання, а тому з метою вжиття заходів щодо погашення заборгованості відповідачу направлялись перша податкова вимога від 10.03.2009 року №1/1193 на суму 141,67грн. та друга податкова вимога від 27.04.2009року №2/358 на суму 283,34грн. Однак відповідачем заборгованість не сплачена, а тому позивачем було прийнято рішення про звернення до суду з метою стягнення даної заборгованості для погашення податкового боргу.
Положенням п.п.5.1 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що податкове зобов`язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим в день подання такої податкової декларації.
Відповідно до п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 даного Закону України узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Підпунктом 6.2.1. пункту 6.2. статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
В п.п.6.2.2. п.6.2 ст.6 даного Закону зазначено, що податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.
У разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється (п.п.6.3.2. п.6.2. ст.6 Закону).
Як встановлено в судовому засіданні, приватному підприємцю ОСОБА_1 виставлялися податкові вимоги, по яких податковий борг погашений не був, а тому нові податкові вимоги по даній сумі заборгованості не виставлялися.
Відповідно до п.п.3.1.1. п.3.1. ст.3 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача судових витрат, то відповідно до ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична або юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Крім того, позивач звільнений від сплати державного мита, а таму жодних витрат не поніс.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги стосовно стягнення заборгованості по платі за землю за 2009 рік є обґрунтованими, а позов підлягає до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути за рахунок активів приватного підприємця –ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 в доход Державного бюджету податковий борг в сумі 1700 грн.(одна тисяча сімсот гривень).
Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: /підпис/ Скільський І.І.
Постанова складена в повному обсязі 21.05.2010 року.