ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.06 р. Справа № 2/216а
09 год. 20 хв. – 10 год. 00 хв. Зала судових засідань кабінет № 232
місто Донецьк, вулиця Артема, 157
Господарський суд Донецької області у складі судді Ханової Раїси Федорівни
при секретарі судового засідання Бахар Світлані Володимирівні,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою
Банку “Фінанси та Кредит”, Товариства з обмеженою відповідальністю м. Київ
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку
про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень від 11 травня 2006 року № 0000270828/0/12621/10/22-013, від 8 червня 2006 року № 0000270828/1/15739/10/22-13, від 21 липня 2006 року № 0000270828/2/19886/10/22-013
За участю
представників сторін:
від позивача: Лєтова І.В. – за дов. від 11 серпня 2006 року
від відповідача: Яковенко О.В. – за дов. від 14 серпня 2006 року
Датуашвілі Д.Т. – за дов. від 8 серпня 2006 року
ВСТАНОВИВ:
До господарського суду Донецької області заявлено позов з урахуванням його зміни (арк. справи 3-8, 130-131,157-158) Банком “Фінанси та Кредит”, Товариством з обмеженою відповідальністю м. Київ до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень від 11 травня 2006 року № 0000270828/0/12621/10/22-013, від 8 червня 2006 року № 0000270828/1/15739/10/22-13, від 21 липня 2006 року № 0000270828/2/19886/10/22-013 (арк. справи 86,100,132) щодо визначення суми податкового зобов’язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб за основним платежем у сумі 10987 грн. 39 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 21974 грн. 78 коп.
Відповідач у письмових запереченнях від 8 серпня 2006 року та письмових поясненнях від 16 серпня 2006 року (арк. справи 147-148, 160-161) та його представники під час розгляду справи проти позовних вимог заперечують.
Представник позивача в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що при виплаті доходу на користь суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи, який є платником єдиного податку, він не має правових підстав утримання податку з доходів фізичних осіб на загальних підставах.
Відповідач вважає, що оскільки контрагент позивача, який є суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою, отримав свідоцтво платника єдиного податку, виходячи із виду діяльності “Роздрібна торгівля непродовольчими товарами”, а дохід від позивача отримав внаслідок надання приміщень у оренду, саме зазначений дохід необхідно обкласти податком з доходів фізичних осіб окремо, на загальних умовах.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши подані письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Банк “Фінанси та Кредит”, Товариство з обмеженою відповідальністю м. Київ є юридичною особою, зареєстрований Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 30 жовтня 1991 року, включене до ЄДРПОУ за номером 09807856, має філію “Донецьке регіональне управління” (арк. справи 115-116, 133-146).
З 10 березня по 20 квітня 2006 року відповідачем було здійснено планову виїзну комплексну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства філією позивача “Донецьке регіональне управління” за період з 1 квітня 2004 року по 31 грудня 2005 року, висновки якої викладені в акті від 28 квітня 2006 року № 150/22-013/25795288 (надалі - акт перевірки) (арк. справи 10-78).
На підставі висновків акту перевірки та за результатами апеляційного адміністративного оскарження відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 11 травня 2006 року № 0000270828/0/12621/10/22-013, від 8 червня 2006 року № 0000270828/1/15739/10/22-13, від 21 липня 2006 року № 0000270828/2/19886/10/22-013 (арк. справи 86, 100,132) згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ щодо визначення суми податкового зобов’язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб у загальній сумі 33177 грн. 37 коп., в тому числі за основним платежем 11059 грн. 13 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 22118 грн. 26 коп. Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржуються позивачем частково щодо визначення суми податкового зобов’язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб за основним платежем у сумі 10987 грн. 39 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 21974 грн. 78 коп.
Правовою підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень щодо нарахування податку визначені норми підпункту 9.12.2 пункту 9.12 статті 9, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22 травня 2003 року № 889-4 (з наступними змінами та доповненнями).
Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій визначені норми підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Пунктом 2 висновків акту перевірки (арк. справи 41) визначено порушення філією позивача підпункту 9.12.2 пункту 9.12 статті 9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, що призвело до неутримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 10987 грн. 39 коп. Саме зазначене порушення спростовується позивачем.
Як вбачається з акту перевірки (арк. справи 31-32) визначена сума являє собою не утриманий та не перерахований податок з доходів фізичних осіб за період з 1 квітня 2004 року по 31 грудня 2005 року суб’єкту підприємницької діяльності – фізичній особі Нозіку Владлену Ігоровичу, який при відносинах з філією позивача здійснював діяльність, яка не зазначена у нього в свідоцтві про сплату єдиного податку та одержав інші доходи у вигляді орендної плати у розмірі 84518 грн. 41 коп., і саме тому філії позивача, на думку відповідача, з огляду на норми вищезазначеного підпункту необхідно було утримати та перерахувати податок з доходів фізичних осіб.
Статус платника єдиного податку Нозіка В.І. протягом перевіряємого періоду не є спірним між сторонами та підтверджується долученими до матеріалів справи документами, як і не є спірним те, що свідоцтво про сплату єдиного податку було отримано ним з визначенням виду діяльності “Роздрібна торгівля непродовольчими товарами” (арк. справи 58-74).
Оцінюючи спірні відносини податковий орган виходив виключно зі статусу контрагента як при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення, так і при розгляді скарг, заявлених позивачем у апеляційному адміністративному порядку (арк. справи 87-114).
Суд вважає, що застосовуючи норми Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” слід виходити з того, що він набрав чинності з 31 січня 2004 року, у зв’язку з чим Декрет Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” від 26 грудня 1992 року № 13-92 (надалі – Декрет) втратив чинність, крім розділу 4 у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності. Зазначене передбачене пунктом 22.10 статті 22 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.
Згідно з підпунктом 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 зазначеного Закону оподаткування доходів, зокрема, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності, без створення юридичної особи, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань з урахуванням норм цього пункту. До спеціального законодавства належить спеціальна система оподаткування, запроваджена Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 3 липня 1998 року N 727/98 (надалі - Указ), та звичайна (загальна) система оподаткування, діюча відповідно до розділу 4 Декрету.
Відповідно до статті 2 Указу дохід, отриманий від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включається до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань платника єдиного податку. Згідно зі статтею 6 Указу платник єдиного податку не є платником податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян). Зазначеними нормами Указу не визначено, що це стосується платників єдиного податку, які сплачують його саме від здійснення того виду підприємницької діяльності, який зазначений ним у заяві при отриманні свідоцтва.
Оскільки до прийняття спеціального закону оподаткування доходу фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, одержаного від продажу товарів, надання послуг, виконання робіт у межах її підприємницької діяльності, провадиться на підставі Декрету та Указу (а не Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”), термін "загальний оподатковуваний дохід" у значенні, наданому в пункті 1.6 статті 1 Закону, до такого доходу не застосовується.
Враховуючи норми пункту 1.6 статті 1, підпункту 4.3.25 пункту 4.3 статті 4, підпункту 9.12.1 пункту 9.12 статті 9, статті 17 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, статей 2 та 6 Указу, статті 14 Декрету, особа, яка є джерелом виплати доходу на користь суб'єкта підприємницької діяльності, не має правових підстав визначати об'єкт оподаткування - оподатковуваний дохід під час здійснення виплати такого доходу, оскільки це призведе до подвійного оподаткування такого доходу та порушення сфер правового регулювання між Указом, Декретом та зазначеним Законом.
Таким чином, податковим органом безпідставно застосовані норми Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” до спірних правовідносин.
Правові рекомендації щодо не застосування норм Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” у випадках виникнення у підприємства господарських відносин з фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності викладені у листі Державної податкової адміністрації України від 13 березня 2006 року № 2241/6/17-0716. Згідно зазначеного листа у разі виникнення у підприємства господарських відносин з фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності для уникнення подвійного оподаткування доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності підприємство при укладанні з ними господарських договорів та з метою наявності достатніх підстав для неутримання податку з доходів фізичних осіб у джерела виплати доходів таким фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності має вимагати у останніх копії Свідоцтва про реєстрацію підприємницької діяльності, Свідоцтва про сплату єдиного податку, платіжних документів про сплату єдиного податку або авансових платежів податку з доходів фізичних осіб та пред'являти зазначені документи на вимогу працівників податкової служби під час проведення перевірки.
Враховуючи безпідставність застосування норм Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” до спірних відносин суд вважає визначення податку з доходів фізичних осіб спірним податковим повідомленням-рішенням у сумі 10987 грн. 39 коп. безпідставним.
Безпідставність визначення податку обумовлює безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до норм підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у сумі 21974 грн. 78 коп.
Спір виник внаслідок неналежного застосування позивачем норм матеріального права, а саме, застосування норм Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” без врахування приписів пункту 22.10 статті 22 цього Закону.
Витрати по сплаті судового збору за приписами статей 87,94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню з Державного бюджету України позивачу.
Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, пунктами 2-1, 6 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов Банку “Фінанси та Кредит”, Товариства з обмеженою відповідальністю м. Київ до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень від 11 травня 2006 року № 0000270828/0/12621/10/22-013, від 8 червня 2006 року № 0000270828/1/15739/10/22-13, від 21 липня 2006 року № 0000270828/2/19886/10/22-013 щодо визначення суми податкового зобов’язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб за основним платежем у сумі 10987 грн. 39 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 21974 грн. 78 коп. задовольнити повністю.
Визнати частково недійсними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку від 11 травня 2006 року № 0000270828/0/12621/10/22-013, від 8 червня 2006 року № 0000270828/1/15739/10/22-13, від 21 липня 2006 року № 0000270828/2/19886/10/22-013 щодо визначення суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 10987 грн. 39 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 21974 грн. 78 коп.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Банку “Фінанси та Кредит”, Товариства з обмеженою відповідальністю м. Київ (01010 м. Київ, вул. Артема,60, рахунок № 32001170801 в НБУ по м. Києву та Київській області, МФО 321024, ЄДРПОУ 09807856) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошений її повний текст у судовому засіданні 17 серпня 2006 року в присутності представників сторін.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ханова Р.Ф.
вик. Бахар
3056723
Надруковано 3 примірники :
1 – у справу
2 – позивачу
3 – відповідачу