ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" червня 2010 р. Справа № 2a-970/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Скільський І.І.
при секретарі Дякун М.М.
за участю:
представника позивача – Маланюк О.Я,
представника відповідача –Іванишин Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Комунального підприємства „Тисмениця”
до відповідача: Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі
про визнання рішення №37 про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплати, доходу), на які нараховуються страхові внески від 21 січня 2010 року нечинним,-
ВСТАНОВИВ:
15 березня 2010 року Комунальне підприємство „Тисмениця” звернулося в суд з адміністративним позовом до Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі про визнання рішення № 37 про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплати, доходу), на які нараховуються страхові внески від 21 січня 2010 року нечинним.
17 травня 2010 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, де крім зазначених вимог, вказано також і визнання вимоги про сплату боргу № ю-1 від 21.01.2010 року, Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі на суму 20803,20 грн. нечинною.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та пояснив, що відповідачем в результаті проведеної перевірки з питань дотримання позивачем вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування складено акт №129 від 28.10.2009 року. На підставі вказаного акту винесено рішення № 37 Про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески від 21.01.2010 року. Вважає дане рішення незаконним. Просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти заявленого позову заперечила та зазначила, що під час проведення перевірки КП „Тисмениця” виявлено приховування (заниження) сум заробітної плати (виплат, доходу) в сумі 59100,00грн. На підставі цього прийнято рішення про застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 59100,00грн. Вважає даний позов безпідставним та необгрунтованим.
Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Комунальне підприємство „Тисмениця” зареєстроване як юридична особа і є платником внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та зобов`язане відповідно до п.6 ч.2 ст.17 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” нараховувати, обчислювати та сплачувати у встановлені строки страхові внески.
Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначаються: принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов’язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками. Статтею 5 вказаного Закону, його дію поширено на регулювання відносин, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 даного Закону страхувальниками відповідно є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об’єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Частина перша статті 15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»визначає, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону. Частина третя вказаної статті встановлює, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.
Частина 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлює обов’язки страхувальників, пункт шостий якої передбачає, що страхувальники зобов’язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Частина 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлює обов’язок страхувальників сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач є страхувальником, платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, на якого покладені обов’язки нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлення від 28.10.2009 року №150 управлінням Пенсійного фонду в Тисменицькому районі 28.10.2009 року проведено перевірку з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, інших платежів до органів Пенсійного фонду за період з 13.04.2009 року по 28.10.2009 року.
Під час проведення перевірки виявлено, що позивачем з рахунку в управлінні Державного казначейства України в Тисменицькому районі, платіжним дорученням від 19.06.2009 року №1 КП „Тисмениця” перераховувало в Тисменицьке відділення ВАТ „Ощадбанк” 12000,00 грн. для зарахування на особові рахунки працівникам зайнятим благоустроєм відповідно до трудових угод. Таким чином позивачем здійснювалось приховування (заниження) сум заробітної плати (виплат, доходу) в сумі 59100,00 грн.
Судом встановлено, що у липні 2009 року з рахунку відкритого в УДК КП „Тисмениця” платіжними дорученнями від 03.07.2009 року № 3 та від 23.07.2009 року №2 ( оплачено 24.07.2099 року) перераховує в Тисменицьке відділення ВАТ „Ощадбанк” 8000,00 грн. та 10000,00грн. для зарахування на особові рахунки працівникам зайнятим благоустроєм відповідно до трудових угод. В серпні 2009 року платіжними дорученнями від 10.08.2009 року №4 від 25.08.2009 року №5 КП „Тисмениця” перерахувало в Тисменицьке відділення ВАТ „Ощадбанк” 15000,00грн. та 8000,00грн. для зарахування на особові рахунки працівникам зайнятим благоустроєм відповідно до трудових угод. У вересні 2009 року з рахунку відкритого в УДК КП „Тисмениця” платіжним дорученням від 17.09.2009 року №227(оплачено 18.09.2009 року) перераховує в Тисменицьке відділення ВАТ „Ощадбанк” 6100,00 грн. для зарахування на особові рахунки працівникам зайнятим благоустроєм відповідно до трудових угод.
З матеріалів справи вбачається, що вищевказаний акт перевірки підписаний керівником підприємства КП „Тисмениця” та головним бухгалтером без зауважень та заперечень. Тому є підстави стверджувати, що фактично позивач визнав допущені порушення та погодився із висновками перевірки.
Суд не приймає до уваги та вважає безпідставним твердження позивача про те, що КП „Тисмениця” жодних працівників до виконання робіт по благоустрою на підставі трудових угод не залучало, оскільки копії платіжних доручень про перерахування коштів та заявка у держказначейство на видачу готівки підтверджують виплату заробітної плати працівникам зайнятим благоустроєм відповідно до угод. Вказаний факт підтверджується угодою від 14.04.2009 року №1 „Про виконання робіт з благоустрою м.Тисмениця” укладеною між комунальним підприємством „Тисмениця” та Тисменицькою міською радою, яка міститься в матеріалах справи.
Згідно пункту 3 ч. 9 ст.106 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058–IV від 09.07.2003 року за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу).
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем винесено рішення про застосування штрафних санкцій від 21.01.2010 року № 37 на суму 59100,00 грн. та направлено позивачу 21.01.2010 року, що підтверджуються повідомленнями про вручення поштового відправлення. Розпорядчим документом, а саме вимогою № ю –1 від 21.01.2010 року зобов`язано сплатити борг в сумі 20803,20 грн.
Відповідно до статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчии актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Оскільки перевірка проведена 28.10.2009 року, то рішення від 21.01.2010 року про застосування фінансових санкцій винесено управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі винесено з дотриманням норм чинного законодавства.
Відповідно до частини 13 статті 106 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” про нарахування пені та накладення штрафів посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.
Суми пені та штрафів підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.
Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні санкції за вчинені порушення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача необґрунтовані та не підлягають до задоволення. За таких обставин, в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: /підпис/ Скільський І.І.
Постанова складена в повному обсязі 14.06.2010 року.