ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" червня 2010 р. Справа № 2a-1621/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Скільський І.І.
при секретарі Дякун М.М.
за участю:
представника позивача –Юркевич Ю.Д.,
представника відповідача –Аннюк О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Управління Пенсійного фонду України у м.Коломиї
до відповідача: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання в м.Коломиї та Коломийському районі
про стягнення виплачених пенсій по трудовому каліцтву та професійному захворюванню, державної адресної допомоги і витрат на виплату та доставку пенсій за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року в сумі 19855,31грн.,-
ВСТАНОВИВ:
28 квітня 2010 року управління Пенсійного фонду України в м.Коломиї звернулось з адміністративним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Коломиї та Коломийському районі про стягнення виплачених пенсій по трудовому каліцтву та професійному захворюванню, державної адресної допомоги і витрат на виплату та доставку пенсій за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року в сумі 19855,31грн.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Суду пояснив, що відповідачем в порушення норм чинного законодавства безпідставно невідшкодовано суми понесених витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві стосовно 4 осіб потерпілих, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6. При цьому посилається на Основи законодавства України про загальнообов`язкове соціальне страхування, Закон України „Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”. Зазначив, що право на відшкодування витрат по виплачених пенсіях підтверджується актами про нещасний випадок на виробництві, довідками МСЕК, довідками про суми виплачених пенсій. Вказує також, що Постановою КМУ № 265 від 26.03.2008 року, передбачено надання адресної допомоги таким особам. Ці суми також були виплачені потерпілим. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила. Суду пояснила, що Законом України „Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, передбачено, що потерпілі, які отримали каліцтво за межами України і переїхали до України на постійне місце проживання не є застраховані відповідно до ст.10 цього Закону і за них не сплачувались страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, а тому їм не надаються соціальні послуги та не проводяться виплати, які здійснюються Фондом як страховиком застрахованим особам. Крім того, зазначила, що п.5 "Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання", який затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України та правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №5-4/4 від 04.03.2003 року передбачений тільки обов’язок органів Пенсійного Фонду провести з відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат по особових справах потерпілих, скласти Акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих та подати його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Просила в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до актів звірок витрат по особових справах пенсіонерів, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві (профзахворювання), складених управлінням ПФУ в м.Коломия, загальна сума витрат по виплачених пенсіях пенсіонерам, нещасний випадок на виробництві (профзахворювання) з якими стався за межами України, із вказаних підстав за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, включаючи адресну допомогу склала 19855,31 грн.
Зазначені суми пенсій були виплачені управлінням ПФУ в м.Коломия та не прийнята до заліку відповідачем з причини одержання трудового каліцтва (професійного захворювання) за межами України.
Оскільки позивачем пенсії виплачені, то на його думку відповідач повинен їх відшкодувати управлінню ПФУ за рахунок своїх коштів (ст.25 Закону України „Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві, які спричинили втрату працездатності”).
Слід зазначити, що на сьогоднішній день діє Угода від 09.09.1994 року, укладена між державами колишнього Союзу РСР в т.ч. і Україною, про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, профзахворюванням або іншим ушкодженням здоров`я, які пов`язані з виконанням трудових обов`язків.
Згідно п.2 цієї Угоди , відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров`я (в т.ч. під час втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, пов`язаного з виконанням працівником трудових обов`язків), після переїзду потерпілого на територію іншої сторони, смерті –проводиться роботодавцем сторони, законодавство якої поширювалось на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров`я, смерті. Таким чином, відшкодування потерпілому шкоди від нещасного випадку на виробництві, здійснюється стороною тієї держави, в якій стався нещасний випадок.
Призначення та виплата пенсій громадянам інших держав-учасників СНД в галузі пенсійного забезпечення та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. (п.3 Угоди країн-учасниць СНД про гарантії прав громадян членів співдружності в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1994 року.). Проведення взаєморозрахунків не передбачено цією угодою, якщо не передбачено двосторонніми угодами.
В судовому засіданні встановлено, що нещасні випадки із потерпілими ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, стались за межами території України, на території держав колишнього СРСР. Дана обставина підтверджується наявнии в матеріалах справи копіями Актів про нещасний випадок на виробництві й не заперечується представником позивача.
Таким чином, пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають, але не повинні враховуватись при призначенні, перерахуванні сум щомісячних страхових виплат, або відшкодовуватись Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання управлінню ПФУ. Потерпілі, які отримали каліцтво поза межами України і переїхали в Україну на постійне місце проживання, не є застрахованими в Україні і за них не сплачувались страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, а тому у Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання немає підстав відшкодовувати виплачені пенсії управлінню ПФУ.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов’язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, в Україні залежно від страхового випадку є: пенсійне страхування, страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, медичне страхування, страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, страхування на випадок безробіття.
Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Основ).
За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства), пенсії у зв’язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті, медичні профілактично-реабілітаційні заходи, допомога на поховання пенсіонерів.
Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням, відновлення здоров’я та працездатності потерпілого, допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним своїх трудових обов’язків, пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсія у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
У частині 4 статті 26 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому, неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Пунктом 2 статті 7 (Прикінцеві положення) Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»закріплене аналогічне правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомога чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року за № 265 „Деякі питання пенсійного забезпечення громадян” запроваджена щомісячна державна адресна допомога, яка сплачується у разі, коли розмір пенсії не досягає певного відсотка прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків передбачений ст.21 Закону України „Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.
Відповідно до ст.21 вказаного Закону України позивач зобов`язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров`я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, при настанні страхового випадку.
Державна адресна допомога, яка встановлена постановою Кабінету Міністрів України №265 від 26.03.2008 року, не передбачена у вказаному переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 року передбачено, що виплата державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога, але ж даною постановою КМУ не передбачено обов`язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати Пенсійному фонду України витрати по сплаті вказаних виплат.
Спільною постановою правління Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 5-4/4 від 04.03.2003 року затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному Фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій із втрати годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Даний Порядок встановлює механізм відшкодування виплачених пенсій.
Пунктом 4 вказаного Порядку передбачено перелік виплат, які відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України, серед якого відсутня щомісячна державна адресна допомога та витрати по її доставці.
Крім того, пунктом 5 Порядку передбачено, що органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступногоза звітним, разом з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України складають акт щомісячної звірки за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв`язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягають відшкодуванню. На підставі акту узгоджується Довідка про відшкодування (Головним управлінням Пенсійного фонду та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування), згідно якої на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, Фонд соціального страхування перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду України.
Таким чином, у зазначеному Порядку відшкодування витрат передбачено здійснення відповідних розрахунків на централізованому рівні, тобто між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та Пенсійним фондом України.
Крім того, відповідно до пункту 1.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, управління у своїй діяльності керується, зокрема, постановами правління Пенсійного фонду України.
Відповідно до пункту 7 Порядку Фонд соціального страхування від нещасних випадків на централізованому рівні перераховує витрати пов’язані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання Пенсійному фонду України.
Згідно статті 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»збір та акумуляція коштів та їх розподіл здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на централізованому рівні.
Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що позивачем невраховано положень Угоди укладеної між державами колишнього Союзу РСР про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтво, профзахворювання або іншим ушкодженням здоров`я, які пов`язані з виконанням трудових обов`язків від 09.09.1994 року, вимог Порядку відшкодування витрат, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків від 04.03.2003 року № 5-4/4 щодо здійснення відповідних розрахунків на централізованому рівні.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача необґрунтовані та не підлягають до задоволення. За таких обставин, в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: /підпис/ Скільський І.І.
Постанова складена в повному обсязі 14.06.2010 року.