ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" червня 2010 р. Справа № 2a-1731/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Скільський І.І.
при секретарі Дякун М.М.
за участю:
представника позивача: не з`явився,
представника відповідача: ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі
до приватного підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків в сумі 4066,31 грн., -
ВСТАНОВИВ:
11 травня 2010 року Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі звернулося в суд з адміністративним позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків в сумі 4066,31 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем, в порушення статей 18, 20, Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не погашено заборгованість по сплаті суми страхових внесків в розмірі 4066,31 гривень. Вважає, що сума несплачених страхових внесків підлягає стягненню з відповідача.
Представник позивача в судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи без їхньої участі.
Відповідач в судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи без участі. Позовні вимоги визнає в повному обсязі.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець Тисменицькою районною державною адміністрацією 27.03.2002 року та взята на облік управлінням Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі відповідно до ст.1 Закону України „Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування” та Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.
Виключно Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»визначаються: принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов’язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками. Статтею 5 вказаного Закону його дію поширено на регулювання відносин, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 даного Закону страхувальниками відповідно є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об’єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Частина перша статті 15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»визначає, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону. Частина третя вказаної статті встановлює, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.
Частина 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлює обов’язки страхувальників, пункт шостий якої передбачає, що страхувальники зобов’язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Частина 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлює обов’язок страхувальників сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач є страхувальником, платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, на якого покладені обов’язки нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Стаття 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлює відповідальність страхувальників, частиною 1 якої передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов’язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Частина 2 вказаної статті Закону передбачає, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до ч.6 ст. 20 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення базового звітного періоду, що дорівнює календарному місяцю для даного страхувальника.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем самостійно задекларовано страхові внески на суму 3116,78 грн., в тому числі: за квітень 2009 року в сумі 330,00 грн., за травень 2009 року – 330,00 грн., за червень 2009 року –330,00 грн., за липень 2009 року –332,64 грн., за серпень 2009 року –332,64 грн., за вересень 2009 року –332,64 грн., за жовтень 2009 року –343,20 грн., за листопад 2009 року –392,83 грн. та за грудень 2009 року –392,83 грн., в зв`язку з чим станом на 21.04.2010 року виникла заборгованість в сумі 4066,31 грн. Вказаний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копією розрахунку суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2009 року, довідкою розрахунку про встановлення заборгованості.
Статтями 14, 15 ЗУ “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” та п.2.1.1. Інструкції “Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України” передбачено, що роботодавці –підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством є платниками страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до ЗУ “Про збір на обов”язкове державне пенсійне страхування” та п.4.1.Інструкції “Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України”встановлюється розмір страхових внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування, зокрема для платників, зазначених у п.п.2.1.1. п.2.1. Інструкції –32 відсотки суми фактичних витрат на оплату праці і 1-2% від суми доходу у вигляді заробітної плати.
Як вбачається з матеріалів справи, за неподання, несвоєчасне подання розрахунку сум страхових внесків на обов`язкове державне пенсійне страхування у терміни, визначені законодавством до відповідача застосовано штрафні санкції в сумі 170,00 грн. відповідно до рішення про застосування фінансових санкцій від 21.10.2009 року № 1301 та штрафні санкції в суі 170,00 грн. згідно рішення від 22.12.2009 року №1483.
Крім того, до відповідача застосовано штрафні санкції в розмірі 805,00 грн. за приховування (заниження) сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на підставі рішення від 04.09.2009 року №1085.
Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність нарахування позивачем сум недоїмки страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідача в розмірі 4066,31 гривень, а також до висновку, що відповідачу було відомо про наявність обов’язку погашення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 4066,31 гривень обґрунтованими, а позовні вимоги таким, що підлягають до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі, р/р 256013121062, код ЄДРПОУ 20550926, МФО 336503 заборгованість в сумі 4066,31 грн.(чотири тисячі шістдесят шість гривень 31 копійка).
Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: /підпис/ Скільський І.І.
Постанова складена в повному обсязі 16.06.2010 року.