ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" червня 2010 р. Справа № 2a-932/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
судді Скільський І.І.,
при секретарі Дякун М.М.,
за участю сторін:
представника позивача –Воришко Я.Я.,
представника відповідача –Бесенюк М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську
до ІФ Інституту агропромислового виробництва
про стягнення заборгованості по сплаті податку на додану вартість за рахунок активів боржника в сумі 143220,25 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
11 березня 2010 року Державна податкова інспекція в м.Івано-Франківську звернулася в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківського Інституту агропромислового виробництва про стягнення заборгованості за рахунок активів боржника в сумі 143220,25 грн.
Представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та пояснив, що в результаті проведеної ДПІ в м.Івано-Франківську перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства встановлено, що відповідачем в порушення Закону України „Про систему оподаткування”, Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»допущено заборгованість перед бюджетом, яка виникла в зв`язку з несплатою податку на додану вартість. Загальний податковий борг відповідача становить 143220,25 гривень.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти заявленого позову. В обгрунтування посилався на те, що податкове повідомлення-рішення є нечинним, оскільки оскаржувалось неодноразово в судових інстанціях. Стверджує, що на даний час відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Івано-Франківського Інституту агропромислового виробництва на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2009 року, якою в задоволенні позовних вимог Івано-Франківського Інституту агропромислового виробництва відмовлено.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких мотивів.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію від 29.03.1999 року відповідач є юридичною особою –суб`єктом підприємницької діяльності та взятий на облік у ДПІ в м.Івано-Франківську як платник податків.
З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до розрахунку заборгованості №17 станом на 29.01.2010 року за Івано-Франківського Інституту агропромислового виробництва рахується заборгованість перед бюджетом в загальній сумі 143220,25 грн., за наступними платежами: податок на додану вартість, в т.ч. штрафні санкції –136551,86 грн., самостійно задекларованої суми –1953,00 грн., пені, що обліковується по особовому рахунку в сумі 42,78 грн., пені, що буде нарахована на суму несплаченого податкового боргу платника податків –4672,61 грн.
Як встановлено судом, за результатами проведеної ДПІ в м.Івано-Франківську перевірки своєчасності подання податкової звітності за період з 01.04.1999 року по 01.06.2002 року складено акт № 581/23-2-205 від 15.07.2002 року, яким встановлено факт заниження чистої суми податкових зобов`язань по податку на додану вартість на 857 грн. та виписано фіктивних податкових накладних на загальну суму ПДВ 73846 грн. За наслідками перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0006282312/1, №0006282312/2, №0006282312/3 на суму 137347 грн., в т.ч. за основним платежем –857 грн., штрафні санкції –136490 грн.
Проведеною 30 травня 2003 року перевіркою ДПІ в м.Івано-Франківську з питань дотримання вимог податкового законодавства Івано-Франківського Інституту агропромислового виробництва за період з 01.06.2002 року по 01.05.2003 року встановлено факт збільшення чистої суми податкового зобов`язання на 2212,47 гривень та невключення зазначеної суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість щодо операцій з продажу продукції власного виробництва, за наслідками якої винесено податкове повідомлення-рішення №0009682312/0 на суму 30,76 грн., №0009662312/0 на суму 22121,47грн., №009672312/0 на суму 2066,66грн.
Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно п.2 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків зобов’язані подавати до державних податкових органів відповідно до законів декларації, пов’язані з обчисленням і сплатою податків.
Згідно п.3 ч.1 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законом терміни.
Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами2181-III від 21.12.2000 року в статті 1 визначив податковий борг (недоїмка) як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Штрафна санкція (штраф) –це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Згідно п.17.1.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашень зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум (п.17.3 ст.17 даного Закону).
Відповідно до п.п.16.4.1. п.16.4 ст.16 згаданого Закону на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) нараховується пеня із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі, а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.
Положенням п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що податкове зобов’язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим в день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків його апеляційного узгодження і відповідно до п.п.5.3.2 п.5.2 ст.5 Закону повинно бути сплачено платником податків на протязі 10-ти календарних днів, наступних за днем узгодження. Узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Згідно підпункту 1.1. пункту 1 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платники податків –юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, на яких згідно з законами покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/ 97-ВР від 03.04.1997 року датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата ідвантаження товарів, а для робіт (послуг) –дата формлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
На виконання ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” року відповідачу надсилалась перша податкова вимога № 1/2560 від 20 жовтня 2009 року та друга податкова вимога № 2/2869 від 25 листопада 2009 року, які ним залишено без виконання.
Абзацом 3 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що у разі визначення податкового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов’язаний погасити нараховану суму податкового зобов’язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.
Відповідно до ст.16 Закону України від 21.12.2000р. „Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” нараховано пеню: при самостійному нарахуванні суми податкового зобов`язання платником податків –від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання; при нарахуванні суми податкового зобов`язання контролюючими органами –від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні.
Оскільки, відповідачем не була порушена процедура апеляційного узгодження податкового зобов’язання, то сума вказаного податкових зобов’язань відповідача, у відповідності до пункту 5.2 статті 5 Закону України Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є узгодженою.
Відповідно до підпункту 6.2.1. пункту 6.2. статті 6 зазначеного Закону передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Відповідно до п.п. 3.1.1 ст.3 вказаного Закону, активи платників податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов’язань виключно за рішенням суду.
Доказів сплати податкового боргу відповідач суду не представив. Загальна сума податкового боргу становить 143220,25 грн. За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що вимоги позивача є обгрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.2, ст.ст. 8-14, ст.86, ст.ст.158-163, ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Івано-Франківського Інституту агропромислового виробництва, вул.С.Бандери, 21а, м.Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 00704273 в доход державного бюджету заборгованість в сумі143220,25 грн.(сто сорок три тисячі двісті двадцять гривень 25 копійок).
Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: /підпис/ Скільський І.І.
Постанова складена в повному обсязі 23.06.2010 року.