ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА         

          18 грудня 2020 року                      м. Черкаси                    справа № 925/965/16

Господарський суд Черкаської області в складі колегії суддів Грачова В.М. (головуючого судді), суддів Дорошенка М.В., Скиби Г.М., за участі секретаря судового засідання Нестеренко А.М., за участі представників сторін: скаржника (боржник-1) – адвоката Блохи Я.М, стягувача – Якушенка В.А. за самопредставництвом, відділу ДВС – Власенко У.О. - за самопредставництвом, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси скаргу Приватного акціонерного товариства “Азот” на рішення органу ДВС у справі за позовом Публічного акціонерного товариства “Черкасиобленерго” до Приватного акціонерного товариства “Азот” (відповідач-1), приватного акціонерного товариства “Холдингова компанія “Енергомережа” (відповідач-2), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонду державного майна України (третя особа-1), Державного підприємства “Енергоринок” (третя особа-1), Національного антикорупційного бюро України (третя особа-1) про стягнення 1 276 177  255 грн. 52 коп.,

ВСТАНОВИВ:

13.02.2020 року боржник - Приватне акціонерного товариства “АЗОТ” (назву якого з Публічного акціонерного товариства “Азот” змінено у зв`язку зі зміною організаційно-правової форми товариства) звернулось в Господарський суд Черкаської області зі скаргою в порядку ст. 339 ГПК України, ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» (вх. № 2338/20 від 13.02.2020 року, т. 18 а.с. 1-6), у якій просив суд:

визнати неправомірною та скасувати постанову заступника директора Департаменту - начальника Відділу примусового виконання рішень  Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Р.Ю. про перевірку виконавчого провадження ВП № 56922080 від 23.01.2020 року, якою скасовано постанову про закінчення ВП № 56922080 і зобов`язано старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка С.В. відновити ВП № 56922080;

зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу ВПВР ДДВС МЮ України скасувати постанову про відновлення ВП № 56922080 від 23.01.2020 року.

Скарга мотивована тим, що заступник директора Департаменту - начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовський Р.Ю. всупереч нормам абз. 2 ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», п. 7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802, провів перевірку виконавчого провадження ВП № 56922080, за результатами якої прийняв оскаржену постанову від 23.01.2020 року про скасування постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка С.В. про закінчення ВП № 56922080, зобов`язав його відновити ВП № 56922080 без наявності на те законних підстав, чим допустив порушення прав і інтересів боржника.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 04.03.2020 року скаргу Приватного о акціонерного товариства “АЗОТ” у справі № 925/965/16 прийнято до провадження та призначено до розгляду у судове засідання на 20.03.2020 року.

Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в особі заступника директора департаменту - начальника відділу Озадовського Р.Ю. 16.03.2020 за вх. № 4202 (т. 18 а.с. 75-77) подав відзив на скаргу, в якому просив суд повністю відмовити боржнику у задоволенні скарги з мотивів необгрунтованості і безпідставності її вимог. Зокрема, представник відділу ДВС зазначив, що скаржник - приватне акціонерного товариства “Азот” є боржником у зведеному виконавчому провадженні за рішеннями судів, які видані за різними правилами судочинства, тому скарга підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Крім того, дії і рішення відділу ДВС, що оскаржують ся, вчинені посадовими особами відділу ДВС в межах їх повноважень і з дотриманням норм Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802. Разом з тим, у спірних правовідносинах відсутня подія порушення прав і законних інтересів боржника, на захист яких подана скарга, а сама скарга має штучний характер і подана з метою перешкоджання виконанню судового рішення.

Стягувач - Публічне акціонерне товариство “Черкасиобленерго” в особі свого представника 20.03.2020 року подав клопотання, в якому просив закрити провадження з розгляду скарги на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки вона не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства  (вх. № 4526, т. 18 а.с. 109-111).

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20.03.2020 року провадження у справі № 925/965/16 з розгляду скарги Приватного акціонерного товариства “Азот” (вх. № 2338/20 від 13.02.2020 року), заявленої в порядку ст. 339 ГПК України, - закрито.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 року ухвалу Господарського суду Черкаської області від 20.03.2020 року скасовано, передано скаргу Публічного акціонерного товариства “АЗОТ” (вих. № 501-06/70 від 12.02.2020 року) на розгляд до господарського суду Черкаської області.

Ухвалами суду від 16.07.2020 року, 07.08.2020 року скаргу Приватного акціонерного товариства “Азот” (вх. № 2338/20 від 13.02.2020 року) у справі № 925/965/16 призначено до розгляду у судове засідання на 17.08.2020 року.

07.08.2020 року засобами електронного зв`язку до суду надійшла ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.08.2020 року про витребування з господарського суду Черкаської області, Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 925/965/16 у зв`язку з відкриттям касаційного провадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства “Черкасиобленерго” на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 року у справі № 925/965/16.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.08.2020 року зупинено провадження у справі № 925/965/16 та направлено справу № 925/965/16 до Верховного Суду.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.10.2020 року постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 року у справі № 925/965/16 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 08.12.2020 року поновлено провадження у справі № 925/965/16, розгляд скарги Приватного акціонерного товариства “АЗОТ” на дії органу ДВС призначено на 18.12.2020 року.

17.12.2020 року представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Головний спеціаліст сектору судової роботи та міжнародного співробітництва у Черкаській області Відділу судової роботи та міжнародної правової допомоги Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України (м. Київ) за вх. № 19738/20 (т. 20 а.с. 82-87) подала суду відзив на скаргу, в якому просила суд відмовити у задоволенні скарги з мотивів безпідставності та необґрунтованості її вимог, оскільки всі дії та рішення заступником директора Департаменту – начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовським Р.Ю. вчинені у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження», до відзиву додали письмові докази, якими відзив обгрунтовується.

У судовому засіданні 18.12.2020 року представник скаржника (боржника) скаргу підтримав, просив суд задовольнити вимоги скарги повністю, представники стягувача та відділу ДВС заперечували проти задоволення скарги, просили суд відмовити у її задоволенні повністю.

Заслухавши пояснення представників боржника, стягувача, відділу ДВС, дослідивши матеріали скарги, відзиву на скаргу представника органу ДВС, справи в частині, що її стосуються, та оцінивши їх у сукупності, суд відмовляє в задоволенні скарги повністю з таких підстав.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 07.12.2016 року у справі № 925/965/16 припинено провадження у справі в частині вимог про стягнення 74 000 000 грн., в решті позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ «Азот» на користь ПАТ «Черкасиобленерго» 510 969 029 грн. 25 коп. боргу, 1 750 889 грн. 53 коп. пені, 6 038 201 грн. 53 коп. 3% річних, 37 402 330 грн. 05 коп. інфляційних втрат, 87 254 грн. 46 коп. судових витрат, у решті позовних вимог ПАТ “Черкасиобленерго” до ПАТ “АЗОТ” відмовлено, стягнуто з відповідача-2 - приватного акціонерного товариства “Холдингова компанія “Енергомережа” на користь ПАТ “Черкасиобленерго” 267 677 775 грн. 21 коп. боргу, 37 053 грн. 99 коп. судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2018 року у справі № 925/965/16, залишеною без змін постановою Верховного суду у складі колегії суддів касаційного господарського суду від 09.10.2018 року, скасовано рішення господарського суду Черкаської області від 07.12.2016 року, прийнято нове рішення, яким позов ПАТ “Черкасиобленерго” до ПАТ “АЗОТ” задоволено частково, стягнуто з ПАТ “АЗОТ”  на користь ПАТ “Черкасиобленерго” 1  091  346  413 грн. 08 коп. боргу, 126  659  691 грн. 64 коп. інфляційних втрат, 18  113  773 грн. 23 коп. 3% річних, 24  854  321 грн. 29 коп. пені, 204  237 грн. 59 коп. судових витрат. В частині позовних вимог ПАТ “Черкасиобленерго” до приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Енергомережа» відмовлено. Видачу наказу по справі № 925/965/16 доручено господарському суду Черкаської області (т. 8 а.с. 183-201, т. 12 а.с. 205-225).

30.07.2018 року господарським судом Черкаської області на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2018 року у справі № 925/965/16 видано наказ (т. 11 а.с. 60).

За заявою стягувача - ПАТ “Черкасиобленерго”від 01.08.2018 року (т. 14 а.с. 12) старшим державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Башіловим В.О. 03.08.2018 року винесено постанову, якою відкрито виконавче провадження № 56922080 з примусового виконання наказу господарського суду Черкаської області від 30.07.2018 року у справі № 925/965/16, сторонами у цьому виконавчому провадженні є стягувач - ПАТ “Черкасиобленерго” і боржник - ПАТ “АЗОТ”  (т. 14 а.с. 15-16).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 12.04.2019 року у справі № 925/965/16 задоволено заяву старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Башілова В.О. про затвердження мирової угоди, укладеної сторонами виконавчого провадження № 56922080 з примусово виконання наказу господарського суду Черкаської області № 925/965/16 від 30.07.2018 року, затверджено мирову угоду, укладену ними на викладених у ній умовах.

17.05.2019 року державним виконавцем на підставі ухвали господарського суду Черкаської області від 12.04.2019 року у справі № 925/965/16 у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 56922080.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 року ухвалу господарського суду Черкаської області від 12.04.2019 року скасовано, у задоволенні заяви старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова В.О. про затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення відмовлено.

23.01.2020 року заступником директора Департаменту - начальником Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовським Р.Ю., за заявою стягувача від 17.01.2020, проведено перевірку виконавчого провадження № 56922080, за результатами перевірки винесено постанову, якою скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 17.05.2019 року № 56922080 і постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.05.2019 року № 59160234, зобов`язано старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка С.В. відновити виконавче провадження № 56922080.

Того ж дня, 23.01.2020 року, на виконання постанови заступника директора Департаменту - начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Р.Ю., старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренком С.В. винесено постанову, якою відновлено виконавче провадження № 56922080 з виконання наказу № 925/965/16 від 30.07.2018 року.

Того ж дня, 23.01.2020 року, постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка С.В. виконавче провадження № 56922080 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 59959397, яке також перебуває в провадженні ВПВР ДДВС МЮУ.

У відповідності до постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка С.В. від 23.01.2020 року про відновлення виконавчого провадження № 56922080 з виконання наказу № 925/965/16 від 30.07.2018 року, супровідним листом від 06.02.2020 року № 1003/09-03 стягувач направив до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України оригінальний примірник цього наказу суду для його примусового виконання (т. 20 а.с. 118, 119).

Вимоги боржника про визнання неправомірною та скасування постанови заступника директора Департаменту - начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Р.Ю. від 23.01.2020 року про перевірку виконавчого провадження № 56922080, а також про зобов`язання органу ДВС скасувати постанову державного виконавця від 23.01.2020 року про відновлення виконавчого провадження № 56922080 є предметом скарги, що розглядається.

Отже, спірні правовідносини сторін перебувають у сфері регулювання Закону України «Про виконавче провадження», Господарського процесуального кодексу України, Конституції України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про виконавче провадження» встановлено, що:

виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ч. 1 ст. 1);

під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 2 ст. 13);

виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ч. 1, ч. 2 п. 1 ст. 18);

виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 26);

виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення (п. 2 ч. 1 ст. 39);

у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання (ст. 41);

рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1 ст. 74).

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини (п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 74).

Законом визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до  Закону  підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до пункту 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2832/5) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція), під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених указаним Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з абз. 2,  п. 1 розділу ХІІ Інструкції перевірити законність виконавчого провадження має право зокрема начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі;

Відповідно до абз. 1 п. 2 розділу ХІІ Інструкції посадові особи, зазначені у пункті 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи.

Відповідно до ст.ст. 339, 342, 343 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

При винесені ухвали судом також враховується п. 9.13 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», згідно якої за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З огляду на викладені обставини справи та наведені норми законодавства, суд вбачає, що за результатами укладення сторонами виконавчого провадження № 56922080 з примусово виконання наказу господарського суду Черкаської області № 925/965/16 від 30.07.2018 року мирової угоди та затвердження її ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.04.2019 року у справі № 925/965/16, 17.05.2019 року державним виконавцем у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 56922080, наказ господарського суду Черкаської області № 925/965/16 від 30.07.2018 року повернено стягувачу.

Разом з тим, в подальшому постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 року ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.04.2019 року скасовано, у задоволенні заяви старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова В.О. про затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення відмовлено.

14.01.2020 року, у зв`язку з скасуванням судом апеляційної інстанції ухвали Господарського суду Черкаської області від 12.04.2019 року і відмовою у задоволенні заяви старшого державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Башілова В.О. про затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення, стягувач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою про відновлення виконавчого провадження № 56922080, в заяві послався на норми ст.ст. 41, 74 Закону України «Про виконавче провадження» і принцип «плодів отруйного дерева», який застосовується в практиці Європейського суду з прав людини.

Доктрина «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree) сформульована Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України»,  «Яременко проти України». Іноді використовується також фраза: «плід отруєного дерева» (т. 20 а.с. 90-91).

Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини.

На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.

У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид доктрини «плодів отруйного дерева», яка полягає в тому, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не були б отримано, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.

Саме у зв`язку з зверненням стягувача з заявою про відновлення виконавчого провадження № 56922080 з наведених у цій заяві підстав начальником Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовським Р.Ю. проведено перевірку цього виконавчого провадження та за її результатами прийнято оскаржену постанову від 23.01.2020 року, якою скасовано постанову державного виконавця від 17.05.2019 року про закінчення виконавчого провадження № 56922080 та зобов`язано його відновити це виконавче провадження № 56922080 з метою захисту прав учасників виконавчого провадження.

Обгрунтовуючи скаргу, представник боржника в засіданні суду при її вирішенні просив суд врахувати правову позицію Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладену у пунктах 45, 46 постанови від 15.08.2019 року у справі № 35/164-09, в яких зазначено, що обставина скасування судом апеляційної інстанції ухвали суду першої інстанції про затвердження мирової угоди сторін у виконавчому провадженні, на підставі якої державним виконавцем було винесено постанову про закінчення цього виконавчого провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», може бути підставою для повторного пред`явлення до виконання виконавчого документа. При цьому, наслідки скасування ухвали про затвердження мирової угоди не можуть бути підставою для визнання дій державного виконавця щодо закриття (закінчення) виконавчого провадження неправомірними, оскільки на момент їх вчинення ухвала суду першої інстанції була чинною.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. За змістом цієї норми Закону виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця у двох випадках: у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку.

На відміну від справи № 35/164-09, у справі що розглядається постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження скасована начальником Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовським Р.Ю., а не судом, на предмет її незаконності не перевірялась, скасована в установленому законом порядку в межах його повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження» і Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2832/5) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802.

Постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка С.В. від 23.01.2020 року про відновлення виконавчого провадження № 56922080 з виконання наказу № 925/965/16 від 30.07.2018 року є похідною від оскарженої постанови начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Р.Ю. від 23.01.2020 року, якою скасовано постанову державного виконавця від 17.05.2019 року про закінчення виконавчого провадження № 56922080 та зобов`язано його відновити це виконавче провадження № 56922080. Ця постанова державним виконавцем прийнята у відповідності до ч. 2 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», відтак підстав для її скасування суд теж не вбачає.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 16.04.2020 року у справі № 925/965/16, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2020 року, частково задоволено заяву Публічного акціонерного товариства «Азот» вх. № 4629 від 23.03.2020 року. Визнано наказ Господарського суду Черкаської області від 30.07.2018 року, виданий судом на примусове виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2018 року у справі № 925/965/16 таким, що не підлягає виконанню частково, в частині стягнення з публічного акціонерного товариства «Азот» 39296179,51 грн. основного боргу, 1750889,53 грн. пені, 6038201,53 грн. 3% річних, 37402230,46 грн. інфляційних втрат, 87254,46 грн. судових витрат. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено (т. 18 а.с. 207-213).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1291 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст.ст. 18, 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

При цьому держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява N 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.97).

Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у зазначеній ст. 1 Першого протоколу (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").

У рішенні від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України"  вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту ст. 1 Першого протоколу.

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

У справі "Фуклев проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 N 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 N 11-рп/2012).

З огляду на викладені обставини справи, наведені норми законодавства і судової практики суд вважає, що за викладених обставин справи відновлення виконавчого провадження № 56922080 проведено у спосіб, що не суперечить нормам законодавства, спрямоване на захист прав стягувача, не порушує прав боржника, тому надає перевагу запереченням представників стягувача і органу ДВС, а доводи скарги визнає необґрунтованими і з підстав, наведених у скарзі, боржнику у її задоволенні відмовляє.

Керуючись ст.ст. 233-235, 255-256, 343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Приватного акціонерне товариство “АЗОТ”, заявленої в порядку ст. 339 ГПК України (вх. № 2338/20 від 13.02.2020 року), відмовити повністю.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 28.12.2020 року.

Головуючий суддя                                                  В.М.Грачов

Суддя                                                                      М.В. Дорошенко

          Суддя                                                                      Г.М. Скиба